«Вороталю, вороталю, вороталеньку, одчини нам воротонька!… Ой, що то за пан іде, що то за дари несе?» – ще здалеку чулося на підході до головної площі сільського парку.
Лунали жарти, сміх. Це доки збиралися на урочистості з нагоди 420-ї річниці села, святкові вихованці народного фольклорного колективу «Витоки» розважали земляків іграми, хороводами, обрядовими та народними піснями, гаївками.
По обидва боки сільського парку розташувалися виставки народних умільців села, біля яких зацікавлено юрмились люди. Чого тут тільки не було: простирадла і обруси, домоткані палатари і килими, витинанки, роботи майстрів пензля, розмаїття вишивок майстринь села, серед яких і роботи Галини Бурденюк і Тетяни Кученко, домашні вертути і хліби баби Тетяни, духмяні короваї від найкращої коровайниці села Ганни Хархалупи. Тут же варилась юшка, смачний загнітківський капусняк, готувались рум’яні шашлики, якими пригощали всіх охочих. Розкинули свої намети місцеві крамнички з продуктами та різноманітними дрібничками.
– Куди б не занесла нас доля, скільки б не стелилося перед нами доріг, завжди серед них є одна, яка повертає до рідного порогу. Бо серед мінливості життєвих ідеалів незмінним залишається почуття любові до отчого краю, – сказав, зокрема, сільський голова Михайло Сливінський, вітаючи односельців та гостей зі святом.
За давньою традицією рум’яний загнітківський коровай на вишитому рушникові було піднесено почесному гостеві – голові райдержадміністрації Валерію Маньковському. Він завітав на свято разом з заступником голови районної ради Олегом Чернійчуком та керівниками структурних підрозділів РДА. Вітаючи всіх присутніх зі знаменною подією, керівники району закликали творити добро словом і ділом, відзначили щедрість заходу і висловили надію, що свято ще більше згуртує громаду.
Того дня багато загнітківців разом з ведучими проглянули сторінки історії села, перегорнули ще одну, ювілейну, з вдячністю згадали славетних земляків. Адже це завдяки своїм людям Загнітків у найлихіші часи завжди виходив переможцем у двобої з перипетіями долі. Багато про що свідчить той факт, що село колись мало власну електростанцію, спиртовий та цукровий заводи та інші підприємства, що сприяли його соціально-економічному розвитку. Та й сьогодні загнітківці залишаються найкращими господарями північної частини Причорномор’я.
Того дня віншувались майстри хліборобської справи, хлібопечення, найвправніші вишивальниці, ткалі, керівники сільськогосподарського виробництва, місцевого самоврядування, педагогічні працівники, вихователі дитсадка, медпрацівники, підприємці, зв’язківці, торговельники, ювіляри подружнього життя, молодята, найстарший та наймолодший житель села, квітникарки, господарі найкращих садиб. Вшановано духовних наставників, серед яких отець Володимир, котрий відбудував Михайлівський храм у селі, та багато інших гідних людей.
Кожному з номінантів присвячувались художні номери у виконанні мистецьких колективів Загнітківського будинку культури, солістів, дуетів, цілих родин.
А для всієї громади вагомим дарунком стало відкриття пункту швидкої допомоги при Загнітківській сільській амбулаторії. Пункт відкрито на виконання завдання Президента України Віктора Януковича щодо модернізації медичної галузі у межах проекту голови облдержадміністрації Едуарда Матвійчука «Народний бюджет».
Ще одним приємним сюрпризом на ювілейному святі було започаткування виконкомом сільської ради Книги почесних громадян села Загнітків і відкриття її першої сторінки. До Книги занесено імена відомих людей краю. Під першим номером значиться перший голова колгоспу Анатолій Григорович Ковбель. Це він об’єднав три колгоспи в один і вивів господарство у передові сільгоспартілі.
Чимало загнітківчан нагороджено почесними грамотами райдержадміністрації та подяками Загнітківського сільського голови.
Валерій Маньковський та Олег Чернійчук вручили подарунки ювілярам – два комп’ютерні столи для сільської ради та передали від народного депутата України Леоніда Клімова шість тисяч гривень.
Депутат обласної ради Микола Сорочан подарував Будинку культури ноутбук. Комплект футбольної форми та футбольні м’ячі привіз сільським спортсменам заслужений тренер України з вільної боротьби, уродженець Загніткова Іван Кушнір.
Сільські голови, котрі взяли участь у заходах, висловили впевненість, що свято села стане добрим прикладом для інших громад району і щорічно відбуватиметься в селах як символ патріотизму та любові до рідної землі.
Завершились ювілейні заходи частуваннями та народними гуляннями. А велика колиска (так у селі називають гойдалку) ще довго гойдала малечу і дзвеніла дитячим сміхом.
Рубрика:
На Одещині
Випуск:
18.07.2013
Автор:
Любов Кузьменко
Селу Загнітків 420 років!
Останнього червневого дня в загнітківському сільському парку було велелюдно та урочисто. В цьому затишному куточку села зібрались сотні місцевих жителів та гостей, щоб відсвяткувати 420-у річницю з часу заснування Загніткового.
На урочистості прибули голова райдержадміністрації В.В. Маньковський зі своїми заступниками, заступник голови районної ради О.А. Чернійчук, керівники структурних підрозділів РДА, представники ЗМ1. Від районної влади господарі свята отримали в подарунок два комп'ютерні столи. В.В. Маньковський також передав вітання і кошти від народного депутата України Л.М. Клімова. Депутат Одеської обласної ради, директор ГОВ «АФ «Кодима» М.В. Сорочан подарував сільському Будинку культури сучасний ноутбук. А заслужений тренер України з вільної боротьби, загнітківчанин І.М. Кушнір придбав для місцевої школи комплект спортивної форми та м'ячі.
Учасники свята стали свідками чудової концертної програми, організованої директором Загнітківського БК Є.Г. Сторож та відділом культури РДА. Повсюдно панував веселий настрій. Тут можна було і відпочити, і пригоститися різноманітними напоями та наїдками, поспілкуватися з друзями тощо.
Урочистості закінчились пізно ввечері, і ще довго селом лунав веселий гомін, звучали пісні та жарти, а гостинні господарі частували святковими стравами гостей села, родичів та знайомих, які завітали в Загнітків, щоб відзначити цю святкову дату.
Загнітківська величальна
Ниточка памяті звилась в клубок -
Клубочок козацької слави.
Мій сивий Загніткове
Ти - острівець у памяті люду Держави.
Людей, що уміли і сіять і жать,
в колисочках діток плекати
і радість, і смуток, що доля пошле,
громадою спільно долати.
Любити цю землю нас вчили батьки,
Піснями її прославляти,
У вишивках, в тканих коврах,
Про віки, що тут промайнули,
читати.
Прадавні могили, козацькі хрести,
Ви - памятки нашої слави,
В минуле народу дороги-містки,
Святі обереги держави!
То ж слався, Загнітківський Яр і струмок,
Чий смак нам ніде не забути.
Назарів, Кошарка, Пальовка, Гортоп...
Загніткову - бути!
Л.С.Литвиненко (Лариса Тріщик, Загнітківчанка з 3 до 16 років)
